кваліфікація

кваліфікація
сукупність виробничих знань, уміння, певних практичних навичок. Вона виражає ступінь здатності виконувати завдання та обов’язки відповідної роботи.

Економіка праці: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ. . 2001.

Игры ⚽ Нужно сделать НИР?

Смотреть что такое "кваліфікація" в других словарях:

  • кваліфікація — ї, ж. 1) Дія за знач. кваліфікувати. Кваліфікація праці. 2) Рівень спеціальних знань та практичних навичок, який дозволяє працівникові виконувати роботу певного ступеня складності. 3) Ступінь придатності, підготовленості до якого небудь виду… …   Український тлумачний словник

  • кваліфікаційний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • кваліфікація — [квал іф іка/ц ійа] йі, ор. йеійу …   Орфоепічний словник української мови

  • кваліфікація — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

  • кваліфікаційний — а, е. Який визначає, встановлює кваліфікацію (у 2 знач.). || Стос. до кваліфікації. Кваліфікаційні розряди. •• Кваліфікаці/йна характери/стика основні вимоги до професійних якостей, знань і умінь фахівця, які необхідні для успішного виконання… …   Український тлумачний словник

  • тарифно-кваліфікаційний — а, е: •• Тари/фно кваліфікаці/йний дові/дник нормативний документ, що містить: перелік робіт, що виконуються у даній галузі, їх кваліфікаційні характеристики; вимоги щодо знань, виробничих навичок тощо, що їх пред являють до робітників …   Український тлумачний словник

  • тарифно-кваліфікаційний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • кваліфікований — 1 дієприкметник від: кваліфікувати кваліфікований 2 прикметник з високою кваліфікацією …   Орфографічний словник української мови

  • кваліфікований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до кваліфікувати 1), 2). 2) Який має високу кваліфікацію (у 2 знач.). || Який вимагає спеціальних знань, доброї кваліфікації. •• Кваліфіко/ваний зло/чин злочин, який скоєний за обтяжуючих відповідальність обставин… …   Український тлумачний словник

  • кваліфікуватися — у/юся, у/єшся, недок. і док. 1) Набувати кваліфікації (у 3 знач.). 2) тільки недок. Пас. до кваліфікувати 1), 2) …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»